Ще одна наболіла проблема: шестирічки і школа.

/Files/images/getImage (13).jpg Шестирічна дитина за своїм фізичним і пси­хічним розвитком - це старший дошкільник. Дошкільник! Основне завдання маленької лю­дини в цьому віці - гратися, розвиватися у грі, за допомогою гри. Чи значить це, що не по­трібно дітей до школи вчити міркувати, писати, читати?3вичайно, ні. Я часто звертаюся до бать­ків майбутніх першокласників із закликом: «Розвивайте своїх дітей, учіть їх усього, чого батьківська душа забажає, але за допомогою гри, а не муштри та дресирування». Виходимо із психологічних особливостей віку - співає­мо пісні, танцюємо, веселимося, малюємо, рухаємося якомога більше - це правильний спо­сіб навчання дошкільника. Сидіння за партою, письмові домашні завдання, зубріння -для до­шкільника спосіб відбити бажання до навчання, виховати в найкращому разі нещасного від­мінника, який буде зі шкіри геть лізти, щоб одержати відмінну оцінку, а отримати задоволення від самого процесу пізнання чогось нового, на жаль, не зможе. Для дітей єдино правильне навчання- це «навчання із захопленням», про яке багато років тому писав наш чудовий педагог і психолог Симон Соловейчик. Його дуже добру й розумну книжку «Навчання із за­хопленням» давно не перевидавали, але вона є 8 бібліотеках.

Перехід від дошкільного віку до учнівства в дитячій психології називають «малою кри­зою». Із 6 до 7 років в організмі дитини, на фі­зичному та психологічному рівні, відбуваються значні зміни. Навіть зовні діти дуже змінюються. Вони начебто «витягаються» вгору: одразу вид­но, що це вже не малюк, а учень.

І сьогодні педагоги, медики, психологи й інші дорослі сперечаються, в якому віці су­часним дітям краще йти у школу. Якби таке за­питали мене, я б відповіла так: «Нашим дітям у наші школи в нашій країні краще йти у сім років».

Першокласники з дитячого садочка адап­туються до школи легше, ніж «домашні» діти, які не звикли довго перебувати в дитячому ко­лективі, не звикли до певного й постійного ре­жиму, виконання правил, що встановлює вчи­тель.

Здоров'я.На жаль, статистика не радує. З п'яти дітей, які приходять у школу, лише одна здорова. А в інших є різні відхилення й пору­шення у стані здоров'я. Отже, процес адаптації в дітей може ускладнюватися й затягуватися. Також існує причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра й системою умов, у яких виховувалася дитина.

Фактори, що сприяють високому рівню адаптації дитини:

•правильні методи виховання в родині;

•відсутність конфліктних ситуацій у родині взагалі й через алкоголізм зокрема;

•високий рівень освіти батьків (особливо матері);

•функціональна готовність до навчання, шкільна зрілість;

•високий статус дитини у групі (до над­ходження у школу)

/Files/images/dc5bb7295ee06c2bce54ccbbcdbac81f.gif

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.