Ще одна наболіла проблема: шестирічки і школа.
Шестирічна дитина за своїм фізичним і психічним розвитком - це старший дошкільник. Дошкільник! Основне завдання маленької людини в цьому віці - гратися, розвиватися у грі, за допомогою гри. Чи значить це, що не потрібно дітей до школи вчити міркувати, писати, читати?3вичайно, ні. Я часто звертаюся до батьків майбутніх першокласників із закликом: «Розвивайте своїх дітей, учіть їх усього, чого батьківська душа забажає, але за допомогою гри, а не муштри та дресирування». Виходимо із психологічних особливостей віку - співаємо пісні, танцюємо, веселимося, малюємо, рухаємося якомога більше - це правильний спосіб навчання дошкільника. Сидіння за партою, письмові домашні завдання, зубріння -для дошкільника спосіб відбити бажання до навчання, виховати в найкращому разі нещасного відмінника, який буде зі шкіри геть лізти, щоб одержати відмінну оцінку, а отримати задоволення від самого процесу пізнання чогось нового, на жаль, не зможе. Для дітей єдино правильне навчання- це «навчання із захопленням», про яке багато років тому писав наш чудовий педагог і психолог Симон Соловейчик. Його дуже добру й розумну книжку «Навчання із захопленням» давно не перевидавали, але вона є 8 бібліотеках.
Перехід від дошкільного віку до учнівства в дитячій психології називають «малою кризою». Із 6 до 7 років в організмі дитини, на фізичному та психологічному рівні, відбуваються значні зміни. Навіть зовні діти дуже змінюються. Вони начебто «витягаються» вгору: одразу видно, що це вже не малюк, а учень.
І сьогодні педагоги, медики, психологи й інші дорослі сперечаються, в якому віці сучасним дітям краще йти у школу. Якби таке запитали мене, я б відповіла так: «Нашим дітям у наші школи в нашій країні краще йти у сім років».
Першокласники з дитячого садочка адаптуються до школи легше, ніж «домашні» діти, які не звикли довго перебувати в дитячому колективі, не звикли до певного й постійного режиму, виконання правил, що встановлює вчитель.
Здоров'я.На жаль, статистика не радує. З п'яти дітей, які приходять у школу, лише одна здорова. А в інших є різні відхилення й порушення у стані здоров'я. Отже, процес адаптації в дітей може ускладнюватися й затягуватися. Також існує причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра й системою умов, у яких виховувалася дитина.
Фактори, що сприяють високому рівню адаптації дитини:
•правильні методи виховання в родині;
•відсутність конфліктних ситуацій у родині взагалі й через алкоголізм зокрема;
•високий рівень освіти батьків (особливо матері);
•функціональна готовність до навчання, шкільна зрілість;
•високий статус дитини у групі (до надходження у школу)
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.